Букреєв Борис Якович (24 серпня (5 вересня) 1859, Льгов, Курська губернія — 2 жовтня 1962, Київ) — український математик; професор Київського університету та Київського політехнічного інституту, засновник і активний діяч Київського математичного товариства.

Життєпис

Народився 24 серпня 1859 року у місті Льгові Курської губернії в сім’ї вчителя. Закінчив із срібною медаллю курську класичну гімназію та у 1878 р. вступив на математичне відділення Київського університету Святого Володимира. Після закінчення університету в 1882 р. був залишений для підготовки до професорського звання. Восени 1885 р. Б. Я. Букреєв здав магістерські іспити й отримав звання приват-доцента. У травні 1889 р. він захистив докторську дисертацію «Про фуксові функції нульового рангу з симетричним основним полігоном» і почав свою викладацьку діяльність в Київському університеті Святого Володимира. У 1889 р. Б. Я. Букреєв отримав звання професора. Педагогічна та наукова діяльність Бориса Букреєва не обмежувалася лише Київським університетом Святого Володимира. Він був професором у Київському політехнічному інституті, викладав математику на Київських вищих жіночих курсах, очолював кафедру геометрії в Київському вищому інституті народної освіти та в Фізико-хіміко-математичному інституті, у 1934 – 1936 рр. очолював сектор геометрії в Інституті математики АН УРСР, був засновником Київського математичного товариства. Значний внесок належить Б. Я. Букреєву в підготовку наукових кадрів, зокрема, серед його студентів були такі відомі математики як Б. Н. Делоне, Г. В. Пфейффер, М. П. Кравчук, В. П. Вельмин, Е. Я. Ремез, Д. А. Остроменський, Ю. Н. Соколов, В. С. Боришкевич, К. Я. Латишева, А. С. Смогоржевський, В. П. Білоусова, М. П. Хоменко, Б. М. Рибаков та багатьох інших. Пішов у засвіти 2 жовтня 1962 року у віці 103 роки у Києві. Похований на Байковому цвинтарі (ділянка № 9).

Наукова діяльність

Б. Я. Букреєв є основоположником київської школи геометрії. Основні напрями його досліджень стосувалися геометрії, загальних питань диференціального та варіаційного числення, фуксових та еліптичних функцій. У теорії поверхонь вивчав диференціальні інваріанти і параметри, вперше застосувавши до них симетричні координати. Досліджував геометрію Лобачевського: основні її положення виклав аналітичним методом, виходячи з теорії диференціальних інваріантів. Значний внесок зробив у історію математики, опублікувавши нариси про життя та діяльність В. П. Єрмакова, М. Г. Ващенко-Захарченко, Г. Монжа та інших.

Основні праці:

1. Иррациональные числа. Ансамбли. Функции. Ряды и произведения с постоянными членами (Лекции по введению в высшую математику для студентов 1-го курса), Киев (издание книжного магазина В. А. Просяниченко). 1906.
2. Элементы теории определителей, Киев (отд. издание книжного магазина В. А. Просяниченко). 1907.
3. Учение об иррациональных числах с точки зрения Г. Кантора и Э. Гейне, Киев (издание книжного магазина В. А. Просяниченко). 1911.
4. Элементы алгебраического анализа, Лекции, читанные на Высших женских курсах в г. Киеве, Киев (издание книжного магазина В. А. Просяниченко). 1912.
5. Элементы теории определителей, изд. 2-е, переем, и доп., Киев (издание книжного магазина Просяниченко). 1914.
6. Вступ до варіаційного числення, Xарків—Київ, Держтехвидав. 1930 (Вид. 2-е 1931, Вид. 3-е 1934).
7. Принцип дуальності. Ангармонія. Гармонія, Проективність. Інволюція (із лекцій по аналітичній reoмeтpiї двох вимipiв), КДУ, Київ (літогр.). 1934.
8. Аналітична геометрія в npocтopi, Конспект Київськ. держ. ун-т, Kиїв (літогр.). 1934.
9. Неевклідова планіметрія в аналітичному викладі, ч. 1 (Посібник для математичних факультетів університетів та педагогічних інститутів), «Радянська школа». 1947.
10. Планиметрия Лобачевского в аналитическом изложении, М.—Л., Гостехиздат. 1951.

Нагороди

Заслуги Б. Букреєва були високо оцінені. Його нагороджено орденами Св. Володимира 4 ступеня (1904 р.), Св. Анни 2 ступеня (1900 р.), Св. Станіслава 3 ступеня (1891 р.) та 2 ступеня (1896 р.), медаллю з нагоди 250-річчя від дня народження Леонарда Ейлера, орденами Леніна (1953 р.) та Трудового Червоного Прапора (1959 р.). Заслужений діяч науки УРСР (з 1941 р.).