Українська математична енциклопедія
Боголюбов О. М.

Боголюбов, Олексій Миколайович (12(25).03.1911, м. Ніжин, Чернігів. обл., Україна — 01.11.2004, м. Київ, Україна) — механік, історик науки, член-кореспондент НАН України (1969), професор (1972), почесний доктор Санкт-Петербурзького унiверситету шляхiв сполучення (1999), Заслужений дiяч науки i технiки України (2001), командор ордену Іспанії "За громадянськi заслуги" (1986). Засновник української школи історії науки

Життєпис і діяльність

Олексiй Миколайович народився 25 березня 1911 року в мiстi Нiжинi Чернiгiвської областi в сiм’ї професора богослов’я. Його батьки – Микола Михайлович i Ольга Миколаївна виховали трьох видатних вчених – Миколу Миколайовича Боголюбова, академiка, великого математика i фiзика-теоретика ХХ-го столiття, Олексiя Миколайовича Боголюбова, член-кореспондента НАН України, iсторика математики i механiки, Михайла Миколайовича Боголюбова, академiка РАН, фахiвця зi схiдних мов. Пiдготовкою Олексiя, як i його старшого брата – Миколи, до вступу в гiмназiю займався батько (професор богослов’я Київського унiверситету) i мати (вчителька музики), якi навчили їх читати i писати, основам iноземних мов та прищепили не тiльки глибоке розумiння музики, але й любов до працi, стiйкостi в складних життєвих обставинах. У буремному 1918 роцi О.М. Боголюбов вступає до Першої Олександрiвської київської гiмназiї, в якiй провчився лише рiк, оскiльки її закрили. Наприкiнцi 1920-го року сiм’я Боголюбових переїхала в село Велика Круча, що на Полтавщинi, де батько Олексiя – Микола Михайлович отримав парафiю священника. Тут, у сiльськiй семирiчнiй школi О.М. Боголюбов закiнчив п’ятий i шостий класи. Продовжити навчання йому випало через два роки, коли сiм’я переїхала до Нижнього Новгороду, де у 1928 р. вiн закiнчив середню школу. Працювати О.М.Боголюбов почав одразу пiсля закiнчення середньої школи в 1928 роцi в учбовому господарствi Тимирязiвської сiльськогосподарськiй академiї. Згодом вiн працював десятником на будiвництвi мосту через рiчку Ока, потiм на Харкiвському заводi „Свiтло шахтаря”, в Українському вiддiленi Центрального iнституту працi, трестi "Укртракторремонт". О.М.Боголюбов декiлька разiв здавав iспити у вищi навчальнi заклади, але не дивлячись на високу якiсть вiдповiдей, його не зараховували студентом через своє «непролетарське» походження. Лише в 1931 роцi О.М.Боголюбова прийняли на перший курс фiзико-математичного факультету Харкiвського фiзико-хiмiко-математичного iнституту – спадкоємця Харкiвського унiверситету, де згодом вiн познайомився зi своєю майбутньою дружиною – Тамарою Василiвною Морозовою. "За походження" майбутнього вченого двiчi вiдраховували з унiверситету, причому вдруге – на п’ятому курсi, але поновили завдяки допомозi академiка АН УРСР Миколи Митрофановича Крилова. Закiнчивши без вiдриву вiд виробництва у 1936 роцi Харкiвський унiверситет за фахом "механiка", Олексiй Миколайович витримав вступнi iспити до аспiрантури Iнституту математики i механiки при Харкiвському унiверситетi, але його знову не прийняли. За порадою свого наукового керiвника В.М. Майзеля вiн у 1938 роцi вступив на третiй курс механiчного факультету Харкiвського машинобудiвельного iнституту. Тодi ж вiн склав кандидатськi iспити i написав дисертацiю на тему "Синтез механiзмiв", яку не захистив за браком часу – в цi роки, з 1937 по 1941 рiк вiн був органiзатором, керiвником i вчителем в школi для iспанських дiтей i, крiм того, з 1939 року вiв мовнi курси для iспанцiв – полiтемiгрантiв евакуйованих до Радянського Cоюзу. Пiд час окупацiї Харкова гітлерівцями О.М.Боголюбов до 1942 року нiде не працював. Пізніше з 1942 по 1943 рiк працював викладачем з нiмецької мови, згодом – секретарем управи в Старовiрiвському районi. Пiд час вiдступу нiмецьких вiйськ перейшов лiнiю фронту, був заарештований i засуджений на 15 рокiв каторжних робiт. Оскiльки нiяких матерiалiв проти О.М. Боголюбова знайти не могли, бо пiд час окупацiї вiн працював на людей i для людей, то його осудили за нацiоналiзм – серед особистих речей був портрет Петлюри i жовто-блакитний прапорець.

В заслання О.М.Боголюбов потрапив до Норiльська. Спочатку вiн працював на шахтi в Кайєрканi машинiстом пiдiймальної машини, згодом його перевели до табору, що обслуговував будiвництво великої збагачувальної фабрики в Норiльську, де з 1945 по 1953 рiк вiн працював переважно на iнженерних посадах. Пiсля звiльнення, у 1954 роцi Олексiй Миколайович переїхав до Києва, де спочатку йому було вiдмовлено в проживаннi i вiн бiля року жив i працював головним механiком обласного будiвельного тресту мiста Черкаси. У 1955 роцi вiн все ж таки повернувся до Києва i почав працювати старшим, а потiм головним iнженером вiддiлу устаткування Мiнiстерства вищої та середньої спецiальної освiти УРСР. З 1958 року працював викладачем, згодом професором Київського iнженерно-будiвельного iнституту (нинi Київський нацiональний унiверситет будiвництва i архiтектури), на кафедрi будiвельних машин. З 1962 року трудова дiяльнiсть Олексiя Миколайовича пов’язана з Нацiональною академiєю наук України, де вiн почав працювати старшим науковим спiвробiтником вiддiлу iсторiї математики Iнституту математики АН УРСР, куди остаточно повернувся вже в 1975 роцi (у 1963 – 1975 роках О.М. Боголюбов працював у секторi iсторiї природознавства i технiки Iнституту iсторiї АН УРСР).

На початку 60-х рокiв Олексiй Миколайович розгорнув активну наукову дiяльнiсть з дослiдження проблем iсторiї механiки i математики. Його iсторико-наукова концепцiя полягала в необхiдностi розглядати iсторiю науки в тiсному взаємозв’язку з загальною iсторiєю, iсторiєю культури i розвитком економiки. У 1962 роцi вiн успiшно захистив кандидатську дисертацiю (науковий керiвник – академiк АН СРСР I.I. Артоболевський), а у 1965 роцi в Iнститутi механiки АН УРСР – докторську захистив (по монографiї "Iсторiя механiки машин" (1964)). Науково-педагогiчна дiяльнiсть Олексiя Миколайовича нерозривно пов’язана з пiдготовкою наукових кадрiв – пiд його керiвництвом захищено 40 кандидатських i 8 докторських дисертацiй. О.М.Боголюбов створив єдину в Українi наукову школу з iсторiї математичних наук, майже три десятирiччя керував семiнаром з iсторiї математики i механiки в Iнститутi математики НАН України.

Вчений брав активну участь в роботi багатьох наукових рад, зокрема, "Фiлософськi i соцiальнi проблеми науки i технiки", "Теорiя машин i систем машин", "Теоретична i прикладна механiка", проводив значну просвiтницьку дiяльнiсть як лектор товариства "Знання" та науковоорганiзацiйну i редакторську роботу, тим самим ставши вiдомим не лише на батькiвщинi, а й далеко за її межами.

Визнання та досягнення

Олексій Миколайович Боголюбов вважається засновником української школи історії науки. Заслуги вченого вiдзначенi:

  1. медаллю iменi О. Койре вiд Мiжнародної академiї iсторiї науки;
  2. премiєю iменi М.М. Крилова НАН України;
  3. званням почесного доктора Санкт-Петербурзького унiверситету шляхiв сполучення (1999);
  4. обранням членом-кореспондентом АН УРСР (1969);
  5. званням "Заслужений дiяч науки i технiки України" (2001);
  6. командорським орденом "За громадянськi заслуги" (1986) королем Іспанії Хуаном Карлосом 1 за видатний внесок у розвиток iспано-слов’янських культур i наукових зв’язків.

Додатково

Перу Олексiя Миколайовича Боголюбова також належить чудова книга "Н.Н.Боголюбов. Жизнь. Творчество", в якiй зiбрано цiкавi, у багатьох випадках унiкальнi свiдчення про життя його старшого брата – Миколи Миколайовича Боголюбова. У 2011 роцi ця книга була перевидана українською мовою. О. М. Боголюбов був науковцем i iсториком наук широкого профiлю – окремi його працi стосуються розвитку математичної освiти, фiлософських i методологiчних питань механiки i математики, iсторiї операцiйного числення, гiдромеханiки, теорiї пружностi. Володiючи багатьма iноземними мовами, О.М. Боголюбов вперше розпочав глибоке вивчення розвитку механiки машин i тим самим ввiв у науковий розгляд великий, невiдомий до того часу фактичний матерiал. Працюючи над архiвними матерiалами, Олексiй Миколайович виявив працi А.А. Бетанкура, написанi ним в Росiї. Iспанськi вченi добре вивчили творчiсть А.А. Бетанкура в Iспанiї i Францiї, але його працi в Росiї залишались маловiдомими. О.М. Боголюбов першим вiдкрив цi сторiнки iсторiї iспанської культури. Разом з iспанським iсториком науки Хосе-Антонiо Гарсiя Дiєго вiн дослiджував i iншi перетини iспанської i росiйської культури.

Праці

О.М. Боголюбов опублiкував бiльш нiж 500 наукових праць з iсторiї механiки i математики, серед яких загальновiдомi фундаментальнi працi:

  1. Августин Бетанкур. Научно-биографический очерк. – М., 1968.
  2. Історія Академії наук Української РСР. – К., 1967 (у співавт.).
  3. Научно-технический прогресс в Украинской ССР. – К., 1967 (у співавт.). Механика в СССР за 50 лет. – М., 1967 (у співавт.).
  4. Развитие проблем механики машин. – К., 1967.
  5. История механики машин. – К., 1964.
  6. История отечественной математики: В 4-х т., 5 кн. – К., 1967–1970 (у співавт.).

"Iсторiя механiки машин", "Iсторiя вiтчизняної математики" (органiзатор роботи, автор i спiвавтор багатьох статей), "Нариси з розвитку математики в СРСР", "Iсторiя механiки в Росiї", "Математики. Механiки", "Iсторiя математичної освiти в СРСР", "Українська математична бiблiографiя", брошури – "Людина i машина", "Теорiя машин i механiзмiв в iсторичному розвитку її iдей", "Роботи i манiпулятори", "Радянська школа механiки машин", серiя бiографiй визначних вчених i iнженерiв. Перу Олексiя Миколайовича також належить чудова книга "Н.Н.Боголюбов. Жизнь. Творчество", в якiй зiбрано цiкавi, у багатьох випадках унiкальнi свiдчення про життя його старшого брата – Миколи Миколайовича Боголюбова. У 2011 роцi ця книга була перевидана українською мовою. О.М. Боголюбов був науковцем i iсториком наук широкого профiлю – окремi його працi стосуються розвитку математичної освiти, фiлософських i методологiчних питань механiки i математики, iсторiї операцiйного числення, гiдромеханiки, теорiї пружностi. Володiючи багатьма iноземними мовами, О.М. Боголюбов вперше розпочав глибоке вивчення розвитку механiки машин i тим самим ввiв у науковий розгляд великий, невiдомий до того часу фактичний матерiал. Працюючи над архiвними матерiалами, Олексiй Миколайович виявив працi А.А. Бетанкура, написанi ним в Росiї. Iспанськi вченi добре вивчили творчiсть А.А. Бетанкура в Iспанiї i Францiї, але його працi в Росiї залишались маловiдомими. О.М. Боголюбов першим вiдкрив цi сторiнки iсторiї iспанської культури. Разом з iспанським iсториком науки Хосе-Антонiо Гарсiя Дiєго вiн дослiджував i iншi перетини iспанської i росiйської культури. Науково-педагогiчна дiяльнiсть Олексiя Миколайовича нерозривно пов’язана з пiдготовкою наукових кадрiв – пiд його керiвництвом захищено 40 кандидатських i 8 докторських дисертацiй. О.М.Боголюбов створив єдину в Українi наукову школу з iсторiї математичних наук, майже три десятирiччя керував семiнаром з iсторiї математики i механiки в Iнститутi математики НАН України. Вчений брав активну участь в роботi багатьох наукових рад, зокрема, "Фiлософськi i соцiальнi проблеми науки i технiки", "Теорiя машин i систем машин", "Теоретична i прикладна механiка", проводив значну просвiтницьку дiяльнiсть як лектор товариства "Знання" та науковоорганiзацiйну i редакторську роботу, тим самим ставши вiдомим не лише на батькiвщинi, а й далеко за її межами.

Література

  1. Кияни: Біографічний словник. – К., 2004.
  2. Національна академія наук України. Персональний склад. 1918–2003. – К., 2003.
  3. Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». – Вип. 1. – К., 1998.
  4. УРЕ. – Т. 1. – К., 1977.
  5. Члени-кореспонденти АН УРСР, обрані в грудні 1969 р.: О. М. Боголюбов, К. Г. Гуслистий, Ф. П. Шевченко, А. М. Шлепаков // УІЖ. – 1970. – № 3.
  6. Історики України. Боголюбов Олексій Миколайович. http://resource.history.org.ua/person/0000028
  7. О.М. Боголюбов (до сторiччя вiд дня народження). Математичний вiсник НТШ. т. 7, 2010 - С. 484-488

Автор: Анатолій Карольович Прикарпатський