18-го лютого 2007 року відомому київському математикові Валентину Михайловичу Шуренкову виповнилось би 60 років, якби він не пішов з життя так передчасно.

Шуренков В. М.

Встиг він зробити чимало протягом відпущеного йому Долею часу. Короткий огляд його наукового доробку наведено в статті В.С.Королюка, М.Й.Ядренка, М.В.Карташова та Н.В.Москальцової „Про математичну творчість Валентина Михайловича Шуренкова”, опублікованій в журналі Теорія ймовірностей та математична статистика , випуск 52, 1995, стор. 1-3; перелік його наукових праць та список його учнів можна знайти на цій сторінці. Мені ж хотілось би тут в кількох словах згадати його як людину яскраву, непересічну, людину, з якою мене пов’язували щирі дружні стосунки.

Думаю, що головною рисою його була внутрішня свобода, без якої ніяка творча діяльність неможлива взагалі. Однак, мабуть, і повна необмеженість, сказати б, „неограненість” такої свободи не здатна викресати творчу іскру. В його ситуації такою огранкою була добротна освіта, отримана в рамках потужної київської ймовірнісної школи. Оце поєднання абсолютної внутрішньої розкутості разом із строгою математичною дисципліною мислення, а також самобутність його особистості - все це вилилось в той яскравий феномен, їм’я якому - Шуренков. До цього ще слід додати його вміння швидко, кількома влучними словами вивести на „чисту воду”, зробити смішним всяке неістинне, несправжнє, фальшиве. А ще додайте до цього його зазвичай оптимістичний настрій, що свідчив про неабиякий запас душевних сил, і ви дістанете деяке уявлення про цю людину. Думаю, що всі, хто мав щастя близько спілкуватись з В.М.Шуренковим, мають згадувати його не з гіркотою - „Його нема!”, а з вдячністю - „Він був!”

Микола Портенко